Історія освіти Кожанки
Перше поселення на березі р.Кам’янка в лісовій гущавині з’явилося в середині ХІV століття. Поселенці спочатку займалися риболовством, мисливством, скотарством, а пізніше хліборобством. На першому місці стояло шкіряне (кожане) ремесло. Звідси і назва села Кожанка.
У 1629 році в с.Кожанка було 43 хати. Воно належало старості Карбановському.
У 1664 році в Кожанці нараховувалось 56 дворів. Польським королем село Кожанка була подарована шляхтичу Заславському.
Село Кожанка, як і вся Київщина не раз спустошувалась. Турки і татари, які вдиралися на ці землі часто спалювали села.
В середині XVIII століття розпочався Гайдамацький рух. Найбільшого розмаху він досяг під час Коліївщини, в 1768 році. Максим Залізняк Чорним шляхом проходив через кожанку. Місто Фастів став центром діяльності знаменитого гайдамацького ватажка Микити Швачки. Серед селян Кожанки гайдамаки завжди знаходили підтримку, допомогу і поповнення своїх рядів.
Після придушення гайдамацького руху власником Кожанки в 1775 році став граф Владислав Владиславович Браницький. Це був великий багач. Тільки в Київській губернії в нього було 120000 десятин землі.
1864 році село Кожанка стала волосним центром і увійшла до Васильківського повіту Київської губернії. До Кожанської волості входило 6 сіл і хутір : Кожанка, Зубарі, Триліси, Королівка, Пилипівка, Кошляки і хутір Елізабетка.
В Кожанці було 167 дворів і проживало: православних – 1066, євреїв – 17, католиків – 63.
Архівний документ від 18.12.1889 року свідчить про те, що в Кожанці було однокласне Міністерське училище, побудоване на проценти селян залишені Олександрою Браницькою. Програма занять в училищі розрахована була на ручну та розумову працю. Спочатку це було плетіння соломи, тому що майстерні не були закінчені і не було інструментів для заняття столярно – токарним ділом.
З жовтня 1888 року почалися регулярні заняття ручною працею з двома групами одночасно: учні виготовляли предмети для сільського господарства.
Дві групи були поділені по здібностях: одна група виготовляла моделі прості по формі, простими інструментами (сокира, пилка, долото, шерхебель).
Учні другої групи працювали над більш складними виробами. Кожен учень повинен був виготовити 18 предметів.
У 1889 році заняття введені в 3-х групах з кількістю учнів:
І група – 13 чоловік;
ІІ група – 11 чоловік;
ІІІ група – 7 чоловік.
Учні знайомилися з струганням дощок шерхебелем, рубанком, фуганком, а також довбанням долотом, користувалися стамескою прямою, круглою.
Виготовляли стільці, табуретки і інше, до 30 предметів. З архівного документу: інспектор народних училищ констатує 20.11.1889 році список учнівських виробів народного училища 2-го року навчання:
- Зубець до граблів;
- Ручка до сокири проста;
- Ручка до молотка;
- Копистка;
- Ніж для різання паперу прямий, круглий;
- Мантачка;
- Молоток дерев’яний;
- Валок до грабил;
- Поличка для книг чотирикутна;
- Стільчик малий під ноги;
- Підставка під відро і кадку;
- Рубель для катання білизни;
Токарні вироби:
- Качалка пряма, овальна;
- Макогін;
- Товкач;
На третій рік учні виготовляли:
- Дошки для кухонного стола;
- Сільниці;
- Табурети;
- Совки прямолінійні, напівкруглі;
- Ложка овальна;
- Ложка велика(черпак);
- Лопата для віяння;
- Терниця;
- Рами для вікон, ікон;
- Етажерки;
- Полиці для посуду (мисник);
- Сундуки;
- Рамочні вулики;
- Колодки для шерхебеля, для рубанка, подвійна колодка для фуганка;
- Ніжки для табуретів;
- Коробки для солі;
- Веретена (всього 30 виробів).
Заробітну плату для вчителя видавали з % заповіту Олександри Браницької, яка становила 1625 крб.(Архівний документ від 3.03.1889р.).
Архівний документ свідчить про передачу в розпорядження училища 2180 карбованців на утримання в першій половині наступного року двох училищ в Ставищах і Кожанці на % виділені з капіталу графині О.Браницької.
В ремесляні училища допускаються діти із селянських сімей, які проживали в володіннях графині О. Браницької.
При училищі були класи для дорослих. Вчителя замовляли в Петербурзькому інституті. Земля під училище була виділена в кількості 1281 кв.сажень. На будівництво училища було виділено 6.829 крб.49 коп.
В 1900 році в Кожанці було 190 дворів, населення 2010 чоловік.
На території села були: цукрозавод, залізнична станція, пошта, лікарня, школа, церква, водяний млин, вітряк, шинок, скарбова крамниця, п’ять приватних ланок, кузня, декілька десятків кустарних майстерень: гончарів, шевців, кравців, бондарів, стельмахів, столярів, пічників, каменярів, чинбарів, малярів.
Першим директором школи був Славочевський П.В., який пропрацював майже 30 років.
В 1934 році Кожанська школа одержала статус середньої. Перший випуск середньої школи був в 1937 році. Директором школи був Клименко І.П.. Після нього був Трохимчук Іван Трохимович. Закінчили школу і одержали атестат про середню освіту 19 чоловік. Серед випускників школи був відомий письменник Василь Кучер, доктор історичних наук Миколаєнко Василь Юхимович, вчителька російської мови Галаджій Олекесандра Павлівна.
Перший випуск після війни був в 1945 році. Директором школи був Склярук Іван Касянович. Приміщення школи було двоповерхове(дерев’яне).
Майстерні також добудовувались. Діти навчалися з усіх навколишніх сіл.
Сиділи на лавах, зошити одержували централізовано. Завучем школи був Хоменко-Доленко Василь Панасович. Освітлення було лампове з гасом. Опалення пічне(дрова, брикет, торф, який учні разом з вчителями виготовляли протягом літа).
При школі працювали гуртки: драматичний, духовий, хоровий. Керівником хорового гуртка був завуч школи Хоменко-Доленко В.П. А також працював струнковий оркестр.
З 1949-1953 роки директором школи була призначена вчителька історії Пивовар Ольга Петрівна – народжена 25 травня 1925 року. О.П.Пивовар – «Відмінник народної освіти», нагороджена грамотою міністерства освіти, грамотами облвно, райвно.
В 1953-54 н/р – директором школи був Басенко Віталій Євгенійович.
В 1954 році директором школи був призначений Касянський Мойсей Григорович, вчитель історії і суспільствознавства. До Кожанської школи Касянський М.Г. працював викладачем історії КПРС в Славутському педагогічному училищі. Народився Мойсей Григорович на Вінниці, в Гайсинському районі 14 квітня 1911 року. Був учасником ВВВ. Повернувся з війни в чині майора.
У Кожанській СШ працював з 1954-1971 рік. В 1971 році пішов на заслужений відпочинок. Помер в 2000 році.
В 1957 році розпочалося будівництво нового приміщення середньої школи, яке було закінчено в 1960 році.
В 1971 році директором школи був призначений Рашківський Дмитро Онисимович, який працював до 2004р. Він був нагороджений значком «Відмінник народної освіти», мав звання «Вчитель-методист», був керівником ради директорів району.
З 1974-1996 рік у школі було запроваджено професійне навчання учнів по спеціальності «Тракторист-машиніст ІІІ класу».
За цей час 794 випускники отримали професію «Тракторист – машиніст ІІІ класу». Більше 100 випускникам видано посвідчення на право володіння трактора.
Матеріальною базою були: кабінет професійного навчання, чотири трактори, зерновий комбайн, сівалка, плуги, культиватори.
В 2010 році школа відзначила своє 50-річчя.
З 2004 року школу очолює Мусієнко Ірина Іванівна.
Школа підготувала 58 випускників.
Школу закінчили:
- Герой Радянського Союзу – Ніколаєнко Іван Дементійович;
- Герой Соціалістичної Праці – Помазан Михайло Степанович;
- Доктор технічних наук – Ткачук Володимир Іванович;
- Доктор фізико-математичних наук – Левіщенко Сергій Сергійович;
- Доктор медичних наук – Карпенко Петро Олександрович;
- Доктор медичних наук – Мельник Алла Григорівна;
- Кандидат сільськогосподарських наук – Гуща Микола Андрійович;
- Віце-прем’єр міністр – Козаченко Леонід Михайлович;
- Кіноартист – Олексієнко Володимир Феодосієвич;
- Начальник управління інспекцій вищих навчальних закладів при міністерстві освіти України – Кононенко Віктор Васильович.
За 51 рік школа випустила з золотою медаллю 34 учні, з срібною 28 учнів. Вчителі одержали нагороди:
Медаль «За трудову доблесть» - Рашківська Євгенія Юхимівна;
Ковалева Таїсія Андріївна.
Значок «Відмінник народної освіти»:
- Горлова Валентина Федорівна;
- Галаджій Марія Павлівна;
- Чистяк Антоніна Павлівна;
- Рашківський Дмитро Онисимович;
- Пивовар Ольга Павлівна;
- Коваленко Надія Іванівна;
- Тодосієнко Ольга Дмитрівна;
- Дзюба Любов Іванівна;
Група вчителів має педагогічні знання:
- «Вчитель методист»
- Рашківський Д.О.
- Галаджій М.А.
Старший вчитель: Дзюба Л.І.
Стороженко Л.М.
Іщенко Л.А.
Чистяк А.П.
Дзуєнко Л.А.
Учні нашої школи були неодноразово переможцями і призерами районних, обласних, республіканських предметних олімпіад, учнівських конкурсів, оглядів, спортивних змагань.
Головним завданням школи залишається формування морально-чистої, інтелектуально багатої, фізично здорової особистості.